ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ

Червоних мальв насіяно доволі,

Поля вкриває буйний маків цвіт.

І чутно стогін, плач землі німої,

Вона нащадкам пише заповіт.

Цей лист короткий, сил нема писати,

Та хочеться їм стільки розказать,

Їй кров і сльози залишили солдати,

Такі ще юні,їм було двадцять п'ять.

Калина в лузі із жалю похилилась,

Немало воїнів під нею полягло.

Старенька мати у сльозах молилась,

"Не забирай же Господи його".

Мільйони жертв журавликами в небі,

Курличуть, ніби мовлять: "Пам'ятай,

Ми воювали і боролися за тебе,

Ти ж до загину люби свій рідний край!"

Христя Токар