21 БЕРЕЗНЯ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ
Мій потяг не прийшов.
Уже й запізно.
Чи десь застряг,
Чи мимо встиг майнуть.
Чекати марно.
Ми тепер нарізно.
Либонь, звернув давно
На іншу путь.
Нема ілюзій.
Пізно сподіватись
На місце у купе.
Кому болить?
Квитки давно
Розкуплені по блату,
Одні плацкарти,
Й ті із-під поли.
Чи ж варто час втрачати
По хвилині,
Коли я сам іще
В розповні сил?
Вокзального комфорту
Павутиння
Не втримає мене,
Бо треба йти.
І я іду
Дорогою тією,
Що мав нести мене
Залізний кінь.
Німий туман
Встає над колією,
Й чіпляється об камінь
Сива тінь.
Уже й запізно.
Чи десь застряг,
Чи мимо встиг майнуть.
Чекати марно.
Ми тепер нарізно.
Либонь, звернув давно
На іншу путь.
Нема ілюзій.
Пізно сподіватись
На місце у купе.
Кому болить?
Квитки давно
Розкуплені по блату,
Одні плацкарти,
Й ті із-під поли.
Чи ж варто час втрачати
По хвилині,
Коли я сам іще
В розповні сил?
Вокзального комфорту
Павутиння
Не втримає мене,
Бо треба йти.
І я іду
Дорогою тією,
Що мав нести мене
Залізний кінь.
Німий туман
Встає над колією,
Й чіпляється об камінь
Сива тінь.
Михайло Жайворон
Немає коментарів:
Дописати коментар