неділя, 27 березня 2016 р.


ЦІКАВІ ФАКТИ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ

Найдавніше зображення театральної вистави знайдено на фресці Софійського собору у Києві, на якій зображено скоморохів епохи Київської Русі. Вистава, судячи з фрески, починалася прологом: один скоморох, відкриваючи завісу, звертається до глядачів. У центрі – танці у супроводі двох музикантів із струнними інструментами. Один, танцюючи, грає на флейті, другий б’є у тарілки.
Найдавніший опис драматичної вистави на території України лишив нам польсько-український поет XVII ст.  у своїй "Історії міста Львова", написаній латинською мовою.
У 1631 році проповідник Успенської церкви і вчитель Львівської братської школи  видав "Розмишлянє в муце Христа спасителя нашего, притым Веселая радость з триумфального его воскресения". Його твір – не декламація, а діалог, і через це він вважається першою спробою великодньої драми.
Найстарішою з датованих пам’яток української шкільної драматургії є п’єса невідомого автора "Алексей, человек божий", розіграна в 1673 році на честь Олексія Михайловича "в знаменіє вернаго подданства через шляхетную молодь студентськую в Колегіуму Києво-Могілеанскому на публічном діалоге". Надрукована в 1674 році в Києво-Печерській лаврі.
Початки українського аматорського театру належить до 7 квітня 1730 року, коли в будинку глухівського заводчика І. Миклашевського відбулася вистава.
Перший український стаціонарний  організував у 1906 році М.К. . Перші вистави він показав у Полтаві, а з 1907 року працював у Києві.
Перший український професійний оперний театр "Музична драма" було відкрито у 1919 році в Києві.
Руїни театрів античного типу у Херсонесі та Ольвії залишились до наших часів. Це були театри під відкритим небом, у центрі знаходився круглий майданчик для акторів і хору, а місця глядачів йшли уступами вгору.
Найстаріший в Україні театр було збудовано в Харкові у 1789 році, згодом у Києві (1806), Одесі (1810).
Найстаріша з існуючих нині театральних будівель в Україні споруджена 1843 року у Львові. Зараз тут міститься Український драматичний театр імені М. Заньковецької. Раніше це був  – найбільша свого часу театральна споруда в Європі.
Найбільше "театральне" місто в Україні – Київ, в якому 25 театрів. Щодо областей, то першість за Одеською – 10 театрів, Львівською – 9, Кримською та Дніпропетровською – по 8.
Джерело: http://blogs.ukrhome.net

пʼятниця, 25 березня 2016 р.

Коли Ви востаннє вживали в розмові ці слова? 
Біжка́ — Бігом
Ви́дрібцем — Дрібними кроками, дрібочучи.
Ви́плигом — Ви́стрибом, ви́скоком, підскоком
Ви́стрибом — Стрибаючи, підстрибуючи.
Вихиля́сом — Вигинаючись, звиваючись, роблячи вихиляси.
Дра́ла — Швидко тікати куди-небудь.
Зги́нці — Зігнувшись, пригнувшись.
Наввипередки — Намагаючись перегнати один одного в бігу, плаванні і т. ін.
Навска́ч — Роблячи стрибки, дуже швидким бігом.
Навспи́ньки, навспиня́чки — навшпи́ньки
На́зирком, на́зирці — Слідом, услід за ким-, чим-небудь, не відстаючи; Потай, непомітно для інших; крадькома.
О́каряч — Розставивши ноги.
Пі́дбігцем — Майже бігом, бігцем;
Пі́дтюпцем — Дрібними швидкими кроками.
Пі́хом, піхо́ю, піхото́ю — Пішки.
Пла́зом — Не відриваючи тіла від якої-небудь поверхні; повзучи.
Пли́гом — Підстрибуючи, роблячи стрибки.
По́повзом — Перебираючи ногами й руками по якійсь поверхні; повзучи.
По́ступцем — Крок за кроком.
По́топтом — Топчучи все або всіх на своєму шляху, нещадно знищуючи когось, щось.
Прило́гом — Схили́вшись, зігну́вшись, хильцем.
Пристрибом — Підстрибуючи, стрибаючи.
Прожо́гом — Стрімголов.
Ско́чки — Роблячи стрибки, дуже швидким бігом.
Скули́ніг — Підібга́вши (підгорну́вши) но́ги
Споти́кача — Спотикаючись.

Чва́лом — Дуже швидким бігом; навскач.

неділя, 20 березня 2016 р.

21 БЕРЕЗНЯ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ

Мій потяг не прийшов. 
Уже й запізно. 
Чи десь застряг, 
Чи мимо встиг майнуть. 
Чекати марно. 
Ми тепер нарізно. 
Либонь, звернув давно 
На іншу путь. 

Нема ілюзій. 
Пізно сподіватись 
На місце у купе. 
Кому болить? 
Квитки давно 
Розкуплені по блату, 
Одні плацкарти, 
Й ті із-під поли. 

Чи ж варто час втрачати 
По хвилині, 
Коли я сам іще 
В розповні сил? 
Вокзального комфорту 
Павутиння 
Не втримає мене, 
Бо треба йти. 

І я іду 
Дорогою тією, 
Що мав нести мене 
Залізний кінь. 
Німий туман 
Встає над колією,
Й чіпляється об камінь 
Сива тінь.

Михайло Жайворон

субота, 19 березня 2016 р.

Сьогодні Ліні Костенко виповнилося 86 років
Вітаємо!!!



Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.

Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.

Л. Костенко

неділя, 13 березня 2016 р.

НАВЧАЙМОСЯ РАЗОМ!


У “Сніданку з “1+1” доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Олександр Авраменко пропонує експрес-уроки української мови. Щопонеділка й щосереди о 7.10 і о 8.50, на каналі “1+1” – мовні поради, цікаві історії та відкриття!
Детальніше на
 http://ippo.kubg.edu.ua/ekspres-uroky  

середа, 9 березня 2016 р.

День народження Тараса Шевченка


Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, вільно працювавший як українською, так і російською мовами, Тарас Григорович Шевченко, народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши цей світ на суд Божий.
Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись стануть називати деякі кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? Але так вже влаштований цей грішний світ ...
Про його біографію написано немало і ми не будемо повторюватися про це. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми - життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий.

понеділок, 7 березня 2016 р.


 МАСЛЯНА



Масляна - назва, яка вказує на їжу, дозволену в останній тиждень перед Великим постом, який цього року настає 7 березня. 
Кожний день Масниці (Колодія, Масляної) має певне значення, назву, та цікаві звичаї.
Понеділок
Перший день сирного тижня – “зустріч” — всі ходили в гості. За стародавнім повір'ям, хто в будинку залишиться, — поховає своє господарство. У цей день жінки ішли до корчми і розпочинали святкувати. Якщо ж до їх компанії хотіли долучитись чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було, лише відкупившись або поставивши «могорич». У понеділок влаштовували веселі гойдалки, крижані спуски на санчатах.
Вівторок
Влаштовувались веселі забави, які тривали майже весь день. У вівторок ходять у гості, парубки виглядають наречених, а дівчата — суджених.
Середа
У середу тещі приймали своїх зятів у гості і пригощали млинцями, а для того, щоб розважити їх, скликали всіх рідних і знайомих. Цій традиції присвячено чималу кількість прислів'їв та приказок, жартівливих анекдотів і пісень. Особливо «важкою» була Масляна для тих тещ, у яких було багато дочок.
Четвер
В цей день не можна шити та прясти. Всіма сім'ями, в якості активних і пасивних учасників святкування, виходили на різні змагання, «бої», кінські перегони, різні катання по вулицях та на спорудження сніжного міста.
П'ятниця
Дуже важливий етап святкування Масляної — частування тещі, яке відбувається в п'ятницю. Саме від Масляної бере свій початок вислів «до тещі на млинці». Якщо молодята побралися недавно, то теща запрошує «на млинці» зятя, а також інших родичів.
До речі, якщо теща добра, то за старих часів її запрошували в гості на другий день різдвяних свят, а якщо зла, то на третій. Гостювати приїжджала не тільки теща, але й інші родичі. Тещу слід пригощати добре, щоб «горло не всихало». Отримавши запрошення, теща заздалегідь повинна була прислати або принести в оселю молодят усе необхідне для приготування млинців: сковороду, посуд для замішування тіста, ложки, черпаки тощо. А тесть мусив цього ж вечора прислати в дім молодих борошно, масло, олію та все інше, що необхідно для млинців.
Нехтування цим важливим і дуже приємним для родичів звичаєм могло за старих часів обернутися образою тещі, зневагою від родичів та осудом усієї громади. Це було не просто застілля, а своєрідна передача-досвіду — молоді запрошували старших не стільки на святкове частування, скільки щоб навчали, як жити слід. Зараз ця традиція дотримувана менш строго.
Вважається, що у цей день зять повинен почастувати свою тещу. Після цього зятю належало покатати свою тещу вулицями села або ж міста. Причому, «сервіс» в такому випадку напряму залежить від характеру тещі: тобто злу та сварливу везуть по нерівній дорозі і, навпаки, якщо теща лагідна — то і дорога рівна, немов струна.
Субота
Цей день називався «зовичими» посиденьками. Наречені, невістки в цей день запрошували на млинці до себе зовиць (сестер чоловіка), яких пригощали, розважали і дарували який-небудь подарунок.
Неділя (Прощена неділя)
Найбільш пишно відзначали неділю. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром, проводились масові гуляння, ігрища, забави. Ці гуляння символізували прощання з масляним, смачним, веселим тижнем і водночас просили у близьких вибачення (прощення) за нанесені образи.